Мене відверто дивує заполошлива реакція української та європейської громадськості на аматорську виставу Трампа з путіним, де вони із захватом грають Чемберлена і Гітлера. До речі, Байден теж брав участь у цій виставі.
Те, що наш шлях веде до миру на російських умовах, я (і не тільки я) почав писати ще у 2024 році, після двох місяців нашого невдалого контрнаступу. І про причини такої поразки теж писав: відбиття агресії не стало справою життя і смерті для більшості українців.
Наша влада так і не спромоглася перевести країну на воєнні рейки, хоча вона мала очолити цей процес. А суспільство навіть не спробувало від влади цього домогтися. Наш ВПК за три роки війни не запрацював так, щоб покривати хоча б 50% потреб фронту.
Ефективної мобілізації не відбулося, тільки зараз, коли вже запізно, щось починає жевріти. Наші далекобійні ракети літають здебільшого у видеороліках-анонсах. Однак чиновники сплять на матрацах з доларових купюр.
Звісно, Такер Карлсон несе маячню, що Україна продає наліво 50% тієї зброї, що отримує від США. Але ми знаємо, що тендери на озеленення та ремонт доріг у майже окупованих містах — це сумна правда.
Читайте також - Украина опровергла заявление мудака Карлсона, что ВСУ продают оружие наркокартелям
Перелік того, що не зроблено, кожен може продовжити самостійно. Головна біда, що війна не висунула на передній край опору, на рівень прийняття рішень, потужних, професійних і відповідальних особистостей. Тому продовжили керувати цинічні, тупі і жадібні. Так війну проти ворога, що переважає ресурсно, не виграти, це ж очевидно.
Проте в нас з'явилася юридична новація, яку не бачив світ: санкції проти громадян України. Такі санкції - це позасудова розправа, яку впроваджує президент одноосібно. Мабуть, Коломойскому у СІЗО настільки сухо і комфортно, що його треба ще й санкціями лякати.
Читайте також - Зеленский подписал указ о санкциях против Порошенко и Коломойского
Питання з зовнішньої, позаукраїнської точки зору: чи має право на існування країна, яка повністю залежить від зовнішніх впливів і де корупція продовжує зростати попри екзистенційну війну? Дональд Трамп цього не проголошує, але з його дій випливає, що відповідь — ні, не має.
І якщо значну частину українців все це влаштовує, бо за соцопитуваннями вона готова проголосувати за тих самих можновладців, то яка різниця, хто буде фактично керувати цією територією: американці, європейці, росіяни?
Тому бізнесмен за сутністю Трамп просто фіксує збитки, які несуть США на війну, у якій Україна не готова перемагати. До того ж Трамп вірить, що рятує Україну, бо кожного дня ми втрачаємо наших людей і наші території. І ще бізнесмен Трамп сподівається хоч щось повернути Штатам через наші корисні копалини.
США в особі Трампа не зраджують Україну. Бо зрадити можна союзників або партнерів. А Україна з початку війни виступає нав’язливим прохачем, сама зосередившись здебільшого на піар-анонсах.
На президентських виборах 1994 року однією з тез Леоніда Кучми було, що Україна перетворилася на кримінальне утворення у центрі Європи. За 30 років нічого принципово не помінялося, просто до цього ще додалася війна...
P.S. Насправді, ще нічого остаточного не відбулося. Тому міркування про «План Трампа» — у наступному пості.
***
Сайт «ВОЙНА В УКРАИНЕ: ПРЕСТУПЛЕНИЕ И НАКАЗАНИЕ» публикует лишь наиболее важную и/или интересную информацию о событиях (процессах) в Украине и мире— актуальные новости, аналитику, фотожабы и т.д.
В Фейсбуке - https://www.facebook.com/profile.php?id=61571568875800
В сети X - https://x.com/PetrenkoIv91719
Комментариев нет:
Отправить комментарий