Московія отримала контроль над Лівобережжям і Києвом.
І з цього моменту почалася довга, послідовна ідеологічна окупація українців.
Ми втратили не тільки незалежність.
Ми втратили право на свою історію.
Ми були русинами, нащадками скіфів і сарматів, мали своїх князів, державу, право, віру, власну спадкоємність.
Але це було не вигідно для імперії.
Спочатку вони знищили Гетьманщину.
У 1764 році — ліквідували інститут гетьмана.
У 1775 році — спалили Запорізьку Січ.
Паралельно запустили процес переписування історії:
• Русь оголосили початком “русского міра”.
• Запустили версію, що державність нам принесли вікінги з Ладоги, бо самі ми були нібито «племенами без князя».
• А нас назвали “младшимі братамі”, які отримали все «від великої Росії».
Із спадкоємців Русі — нас перетворили на етнографічну прикрасу імперії.
Нас вчили, що наші князі — це просто вожді племен.
Що ми ніколи не мали справжньої держави.
А далі — почали переписувати географію.
Міста Півдня України, які існували задовго до Москви, —
отримали нові дати заснування, відповідно до імперських планів.
Старі назви, давні поселення, сліди козаків, греків, скіфів, таврів —
все знищувалось, або замовчувалось.
Так Одесу “заснувала” Катерина ІІ з Потьомкіним у 1794 році.
Хоча на її місці ще з XIV століття існувало місто Коцюбіїв (Хаджибей) — козацьке й торгове.
Маріуполь “заснувала” Катерина з Потьомкіним у 1778 році.
Але ще з XVI століття на цьому місці стояло козацьке поселення Домаха, згадуване в документах.
Все це — після зруйнування Запорізької Січі.
Коли не стало кому сказати правду.
Вони не просто крали нашу історію — вони підміняли її новою, з собою в центрі.
Це — колонізація мислення, інформаційний і культурний геноцид.
Ми стали для Москви меншовартісним народом.
Вони перетворили нас на “малоросів”.
Нас переконували, що ми — не Русь, а «окраїна».
Ми не мали права на свою правду.
Покоління за поколінням виростали, вивчаючи не свою історію, а те, що вигадали в Москві та Петербурзі.
І навіть у 1991 році, коли ми стали незалежними — інформаційна залежність залишилась.
Ми не відновили свою памʼять.
Ми не позбулися колоніального мислення.
Ми не повернули собі Русь.
Саме тому ми воюємо сьогодні.
Бо Москва не відпускає нас.
Вона не може — без Києва, без Русі, без “русской історіі”.
Її ідеологи, типу Мединського, прямо кажуть:
«Українці — це частина русского народа, їх треба повернути».
Але сьогодні — ми мусимо виграти. Інакше зникнемо.
Бо без кулі — не буде шансу на правду.
А без правди — не буде за що стріляти.
Історія — це теж поле бою.
Це фронт, який або тримаєш — або втрачаєш себе.
Читай книги «Від Русі до України. Відновлення історії»,
«Чий Крим. Війни в степах України».
Вони тут:
***
Фотожаба от Русь-Україна.
Этот сайт можно найти в Фейсбуке - https://www.facebook.com/profile.php?id=61571568875800
Комментариев нет:
Отправить комментарий