Бо саме в цей день українське козацтво разом із союзниками завдало нищівного удару московії.
Після смерті Хмельницького Україна тоді опинилася між трьома імперіями — Польщею, Московією й Османами.
Були непрості пошуки союзників, з якими Україна мала стати незалежною.
Рішення про відрив від Москви прийняв ще Богдан Хмельницький після зради москви в результаті підписання Віленського договору 1656 року з поляками про розділ України між ними.
Хмельницький бачив Україну в союзі з Швецією та рядом інших європейських держав.
Гетьман Виговський і генеральний писар Немирич в результаті подальшого розвитку подій підписали з Польщею Гадяцький договір про входження Русі-України в склад федеративної держави на рівних правах з Польщею і Литвою.
Тим самим вони відривали Польщу від союзу з Москвою.
(Хоча польський сейм не погодився з ключовими пунктами договору — але то інша історія).
Москва з тим усім не погоджується і починає наступ на Україну.
Коли на Україну рушила 150-тисячна московська армія князя Трубецького, вона зустріла не беззахисну країну, а опір, який назавжди ввійшов в історію.Фортецю Конотоп 70 днів героїчно обороняв полковник Григорій Гуляницький із 4 тисячами козаків. Увесь цей час гетьман Виговський збирав сили — включаючи поляків, литовців і татар.
І саме в цей момент відбулась блискуча військова операція, яка засвідчила стратегічний геній козацтва.
Головна військова хитрість битви:Вранці 29 червня передовий загін Виговського з інсценованим поспіхом атакував московський табір князя Семена Пожарського, а потім раптово відступив.
Московити, сприйнявши це за ознаку слабкості, вирішили, що здобич уже в руках, і кинули всі сили на переслідування.
Це була пастка.
На переслідувачів раптово з тилу і з флангів ударили козаки, татари та польсько-литовська кіннота, яка чекала в засідці. Московські війська опинилися в кільці, повністю ізольовані від підкріплення, води і відступу. Почалась бійня: майже всі 30 тисяч було знищено, а Пожарського взяли живим — його голову татари потім відправили Трубецькому.
І це ще не кінець:
Розгромивши ворога в полі, Виговський знову об’єднався з Гуляницьким. Козаки вийшли з фортеці, ударили в тил Трубецькому, що відступав у паніці. Було захоплено артилерію, бойові знамена, царську скарбницю й увесь обоз. Сам Трубецькой двічі поранений і дивом урятувався. Московити тікали три дні — аж до кордону. Їх переслідували, добивали, принижували.
Що писали самі московити:“Цвіт московської кінноти загинув за один день. Москва тремтіла. Цар у жалобі вийшов до народу. Люди рили окопи навколо столиці, готуючись до походу Виговського на Москву”.
— Сергій Соловйов, російський історик
З книги «Чий Крим. Війни в степах України».
Комментариев нет:
Отправить комментарий