.
У той момент обидві ці Стефанії йдуть поруч себе по вулиці Ягелонській (нині - вулиця Володимира Гнатюка), що в самому центрі міста поруч з університетом. Це фото нині є в експозиції Музею "Галичфарму" і дякую Мар’яні Івашиній за консультації по цій знимці і моєму другу Андрію Риштуну, який звернув мою увагу на цю світлину).
.
Ще одне: як бачите, Стефанія Наорлевич вбрана у чорну довгу приталену сукню на короткому рукаві, яка вгорі увінчана мережевним комірцем. А от її подруга одягнута у ясну і теж - довгу сукню, яка перетягнута у талії поясом. На грудях бачимо делікатний бант (?) який прикріплений до сукні невеличкою брошкою.
.
І, що характерно: обидві львівські Стефанії одягнули на себе розкішні капелюхи із хвацько укладеними краями. Ще одне: пані Гнип стискає під пахвою дамську сумочку, а в руці тримає білі шовкові рукавички, які мали сягати майже по лікоть.
.
...Дивлячись на такі світлини з минулого Західної України розумієш, яке велике чорне зло принесла на ці землі червона радянщина з її "русским миром". Наскільки оті приїжджі з різних республік колишнього СРСР, які переїхали у ті перші повоєнні роки до Львова, перепсували нам місцевий генофонд, в якому століттями мирно співіснували русини, австрійці, німці, євреї, поляки. І кожна з цих спільнот займала своє відведене їй місце, намагаючись не змішуватися одне з одним.
.
І так тривало століттями..! Аж тут прийшов "золотий вересень" 1939 року і - оте радянське гестапо, яке ми більше знаємо за абревіатурою: НКВД, почало корінних львів’ян тисячами виселяти із їхніх домів і квартир. А взамін радянська влада почала підселювати у ті "звільнені" львівські квартири усілякий непотріб із просторів колишнього СРСР а також сім’ї тих присланих з-за Збруча НКВДистів та партноменклатуру.
.
Але, як казав один мудрий газда: "все так не буде!" Український Львів таки мусить повернутися до своїх русинських коренів і до величі свого колишнього Королівства.
.
І ці дві Стефанії що на цьому фото чи не найкраще презентують ту особливість нашої зовнішності і ментальності, яка досі різнить нас від багатьох інших. Бо - це є раса, це - є наші гени із далекого минулого, які нічим і ніколи вже не зітреш...
***
Фото и текст Микола Бандрівський
Этот сайт можно найти в Фейсбуке -
https://www.facebook.com/profile.php?id=61571568875800

Комментариев нет:
Отправить комментарий