Это была попытка стать диктатором. И это была проверка народа – примут ли диктатора. Просчитались. Казалось, что будет легко – война диктует свои правила. Народ, которому каждую ночь приходится гадать, влупит ли в его дом очередной шахед или крылатая ракета, обычно не особенно активен в делах государственных. Такой народ думает о том, как выжить. Однако у украинского народа своя закалка. Тысячелетняя.
Людей, особливо молодих, дістали безкінечна солодка брехня, нудотний телемарафон, тупа пропаганда, багатосерійні відиски про одне й те саме – і ні слова про проблеми. Люди не розуміють, навіщо нам ручна Верховна Рада, яка нічого не вирішує, і уряд, який без офісу президента нічого не може. Навіщо були потрібні ці безглузді перестановки міністрів? За що реально зняли головкома, і чому в армії під час війни ставляться до добровольців і мобілізованих як до людей другого сорту? Чому брешуть, крадуть, ухиляються від відповідальності, роблять що хочуть?.. Тому що війна?..
